Румунське питання. Чому Буковині не потрібна селекція жертв

581 0
Домовитися, поки політику пам’яті не почнуть реформувати ті, на кого не накладеш санкції.
Ілюстративне фото

Ілюстративне фото

Сьогодні СБУ проводить обшуки в одній з чернівецьких громадських організацій, яка ймовірно пропагувала ідею «Великої Румунії». Чому діяльність таких організацій нічого не говорить про румун Буковини та чому важливо говорити про окупацію, але не допускати селекції жертв – пише редакторка видання «Твоє місто. Чернівці» Христина Гаврилюк.

Чий Львів? Хто – кого окупував? Мовна асиміляція? Останнім часом стало зрозуміло, що в історичних питаннях бути категоричним не можна. Особливо, коли історією займаються не історики, а політики. Спочатку віце-консул генерального консульства Польщі в Луцьку Марек Запур обмовився, що Львів – це польське місто. Міністр закордонних справ Польщі Ващиковський відмовився відвідати музей жертв окупаційних режимів через позицію його директора про те, що Польща 1918 року окупувала Західну Україну. Польських правих давно обурювало, що українці Галичини і Волині досить регулярно використовують зворот «польська окупація», а тепер ще й дипломати почали обурюватись.

Публічний дискурс (він же, політичний в Україні) був перенасичений польським питанням. Єдине, що його розбавляло – це питання «мовної асиміляції», яке ставили на порядок денний румунська та угорська нацменшини після прийняття нової редакції закону «Про освіту». І знову спекуляції на історичному ґрунті. Тільки історія – не чорно-біла, а селекція жертв – історично необ’єктивна.

Найкращим доказом є румунське питання на Буковині, до якого варто звертатись не тільки в найгостріших дискусіях чи після повідомлень про обшуки СБУ. Це не про те, хто першим почне його інтерпретувати. А про те, як домовитись до тих пір, поки політику пам’яті не почнуть реформувати ті, на кого санкції не накладеш ні з українського боку, ні з румунського.

Цьогоріч виповнюється 100 років з дня проведення Буковинського Віче. Його результатом стало проголошення возз’єднання Буковини із Західно-Українською Народною Республікою. Віче висловило протест проти спроб Румунської національної ради оголосити всю Буковину «румунською землею». За 8 днів після Віче Румунія окупувала Буковину з її головним містом – Чернівцями. Бухарест ставив своїм завданням швидку асиміляцію всіх нерумунських національностей. Ігор Буркут, буковинський історик і політолог, в статті «Буковина у планах Великої Румунії» пише, що виховані на засадах етнонаціональної обмеженості та зверхності люди рідко здатні до емпатії щодо представників іншоетнічного  походження. Мабуть, тому Румунія обрала моноетнічну модель «великорумунського» суспільства.

Для регіональної свідомості буковинців ще наприкінці ХІХ століття був характерним феномен «буковинізму», відзначають чернівецькі історики. Цей феномен мав яскраву особливість – поліетнічну свідомість, пов’язану з повсякденною взаємодією буковинців у поліетнічному середовищі. Буковинці, окрім української, знали німецьку, румунську, польську мови, а якщо і не знали, то розуміли.

Та чи розуміють один одного зараз? Мабуть, це не завжди залежить від історії. Особливо, коли історією займають не історики, а політики.

Чернівецька область все така ж багатонаціональна. За переписом 2001 року 75% населення Буковини складають українці, 12,5% – румуни, 7,3% – молдавани, 4,1% – росіяни, 0,4% – поляки, 0,2% – євреї, 0,2% – білоруси, 0,4% – інші національності. Проте, за даними останніх соціологічних досліджень зросла частка людей, які ідентифікують себе як румуни.

Що ми знаємо про стосунки румун і українців в Чернівецькій області? В Румунії діє цілком легальна програма з репатріації — всі, хто можуть довести, що їхні предки проживали на території Румунії або підконтрольних їй територіях до 1940 року, можуть подати документи за цією програмою й отримати румунське громадянство. Про те, як буковинці нелегально отримують паспорти і скільки це коштує – зробили десятки журналістських розслідувань.

Активісти час від часу перекривають кордон з Румунією і закликають румунську громаду виступати проти заборони подвійного громадянства. Пишуть листи до Президента про «переслідування румунської меншини місцевою владою». Впливовий в румунській громаді представник церкви закликає «не віддавати дітей на смерть в АТО», а керівників держави називає «сатаністами».

Випадки, які кричать на всю Україну, але нічого не говорять про румун Буковини.

Взимку група невідомих людей викрала прапор ЄС та румунський прапор з будівлі Румунського культурного центру «Eudoxiu Hurmuzachi» в Чернівцях. Голова МЗС Клімкін розцінив це як провокацію. Але нікому і в голову не прийшло, що це звичайне хуліганство. Маркуючи такі дії як провокацію, ми сприймаємо їх серйозно як відповідь на дії квазіактивістів, які нібито захищають інтереси румунської громади.

Проблеми є. Об’єктивною залишається проблема вільного володіння українською мовою представниками румунської спільноти, особливо в місцях їхнього компактного проживання. Сьогодні ведуть мову про те, що буковинців, які володіють румунським паспортом, більше за етнічних румун.

Румунам не подобається, що румунський період визначений в підручниках історії як окупація. Окрім цього, вони виділяють проблему скорочення годин викладання румунської мови та літератури в школах з румунською мовою викладання, що прокладає «шлях до мовної асиміляції національних меншин».

Проблема Буковини і всієї України в тім, що ми досі перебуваємо поміж боротьбою пострадянського і націоналістичного дискурсів, не допускаючи думку про позбавлене міфотворчості бачення власної історії. Коли ми говоритимемо етнічним румунам, що анульована законна автономія краю та позбавлення всіх прав українців – це окупація. Але не дозволимо одній стороні назвати себе абсолютною жертвою і рухатись далі, коли живеш поруч з тими, хто відчуватиме провину або агресію за те, що стає ворогом за замовчуванням. 

Цьогоріч виповниться 100 років з проведення Буковинського Віче. Воно визнавало рівноправність національних меншин на території краю, чим підкреслювало давні традиції толерантності і взаєморозуміння. Так, воно відбулось до румунської окупації. І так, окупація вже минула. Думаю, що до цього дня політики запропонують нам якусь програму. Їм навіть хочеться дати шанс. Але не займатись історією. А займатись сучасністю, бо для Буковини – це так само важливо зараз, як і переусвідомлення минулого.  

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.


Новини від KINOafisha.ua.
Загрузка...
Загрузка...
Кінотеатр Планета кіно IMAX (Львів).

Коментарі (0)

Додати коментар