Бізнес на особистості. Артем Жук про цінність досвіду та локальних виробників

623 0
У свої 26 років Артем спробував себе в організації концертів, відкрив і закрив магазин та є власником бару 28/33, що на розі вулиць 28 червня та Богдана Хмельницького, 33. Артем розповідає, чому варто випробовувати себе, як кинув університет та чому його бізнес не вийде за межі Чернівців.

Все почалося на останньому поверсі старого австрійського будиночка. Приміщення мало п’ять квадратних метрів – ми називали його «клоповник». Збиралися відкрити там дизайн-студію. І для розкрутки цієї студії хотіли організувати концерт. Першим був концерт Pianoбой. Далі привезли ірландських построкерів God is an Astronaut. Це був їхній єдиний концерт в Україні. З Чернівців на концерт прийшли десь 70 людей, ще півтори тисячі – з усієї України, Молдови, Росії, Білорусі.


Мені було 18 років, я вчився на журналістиці в ЧНУ. Після першого семестру перевівся на заочне, бо було нецікаво,і пішов працювати на місцеве телебачення. Так і не закінчив університет. Цього року планував поновитися, але академічна різниця завелика. Може, наступного року вступлю заново, а зараз я без освіти.

Свій другий бізнес, магазин дизайнерських речей «North Bucovina Store», закрив сьогодні. Набридло. Коли я постійно займався ним, все йшло добре. А коли залишив магазин на аутсорс, він відійшов на задній план.

У магазині ми підтримували тільки локальних виробників та шукали товари в Чернівцях. 30% речей у нас було з Буковини,  все решта – українського виробника. Ми продавали такі речі, які вже експортували закордон, а в Чернівцях дістати було важко.

 

Мені здається, що Чернівці – це місто людей. Тут все залежить від того, хто починає бізнес та хто над ним працює. Більшість локальних чернівецьких штук тримається на особистості, бізнес тут дуже персоналізований. Ти ходиш в заклади знайомих, а якщо хтось незнайомий відкриває щось нове, ти намагаєшся налагодити контакт, щоб це місце стало своїм.


Бізнес у Чернівцях дуже персоналізований.


Якось я подумав, що було би класно відкрити бар. Я завжди любив алкоголь в ботанічному плані: як він створюється, як він трансформується через додавання інгредієнтів, чому виникає саме такий смак. Пішов працювати в один з чернівецьких барів, дивився, як це працює зсередини. Зрозумів, що я із цим впораюся. Знайшов собі компаньйонку, ми довго боролися за це приміщення, і ось, welcome to 28/33. Десь не вистачало коштів, намагалися економити: в одному місці забирали, щоб вкласти в інше.

 

У барі сформувалася сильна команда – ці люди працюють із самого дня відкриття. Мені дуже подобається формат кооперативу: всі мають право голосу, колективно приймають рішення та немає ієрархії. Щочетверга у нас збори.

Я маю щоденну роботу. Минулого року мав тиждень вихідних. Я веду соціальні мережі, спілкуюсь з клієнтами та роблю закупки. Мені здається, спілкування – це теж робота. Але коли ти робиш це щиро, це не втомлює.

Франшизу ми точно продавати не будемо, тому що 28/33 – це єдине місце не тільки в Чернівцях, а й в Галактиці. Маю багато ідей. Думаю про піцерію, де будуть готувати з буковинського борошна, буковинських грибів та сирів. Або ж хочу відкрити заклад, де всі будуть танцювати і пити сидр.

Франшизу ми точно продавати не будемо, тому що 28/33 – це єдине місце не тільки в Чернівцях, а й в Галактиці. 

Вчився в школі так собі. Але вчителі завжди помічали мою харизму. Я не ставив собі обмежень, на кшталт, «я це не зроблю, тому що...».  Я завжди думав, що краще один раз провалитись реально, аніж нічого не робити.

 

 

Можливо, є якісь ситуації, які ти хотів би виправити, але будь-яка дія, будь-яка ситуація стає досвідом. І цей досвід робить тебе людиною. Досвід вчить нас долати негативне, примножувати позитивне.

 

Я хотів для себе знайти однозначну відповідь, чи може людина розпочати просто з нуля. Я не вірю в талант, не вірю в долю і все таке. Все приходить із прагненням, працею. Якщо ти хочеш щось починати – починаєш. А якщо не вийде – це життя, так буває. Головне, вірити в себе і не боятися помилятись. Не буває ідеальних ситуацій і людей. Треба завжди рухатись далі.

Влад Крилевський
Фото, відео автора

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.