Картини, що живуть у будинках. Як хлопчик з аутизмом надихається без Ван Гога

3501 0
Тринадцятирічний чернівчанин Данило Гулько намалював більше ста картин, а одну, особливу, малював сім разів на замовлення.

Данило Гулько потрапив у студію мистецтв у березні 2016 року. Спершу спостерігав за тим, як займаються інші діти, потім й сам почав малювати. А за півроку всі його картини розкупили на персональній виставці у Мілані. «Твоє місто. Чернівці» дізналось, яку картину Данилка хочуть отримати всі поціновувачі імпресіонізму та про те, що робить його надзвичайним.

Альона Гулько, мама Данилка, ще телефоном попередила нас, що розмовляти будемо з нею. Данилко не дуже любить спілкуватись з незнайомими. Але він любить малювати.Тому ми зустрічаємось в студії мистецтв «МонмАРТр».

Людина, яка розкрила талант Данилка, художниця Христя Венгринюк, каже, що Данилко малює у стилі модерного неоімпресіонізму. Вона із захватом говорить про хлопчика і наголошує, що він трудоголік, адже може працювати без перерви по п’ять-шість годин.

«Ми з ним дивимося роботи Ван Гога, Моне, зробили багато різних копій. Але він натхненний і без тих картин», – каже Христя.

Данило розпочинає роботу над картиною. Сьогодні він малює пташку. Мама допомагає йому підібрати потрібні кольори. Потім ще раз показує на телефоні зображення, яке невдовзі Данило перенесе на заздалегідь підготовлене полотно. Данило робить перший впевнений рух пензлем та забуває про все навколо. Існує тільки він та його картина.

 

Особливий

Те, що мій син особливий, я зрозуміла, коли Данилкові був рік. Він не дивився в очі співрозмовнику, не розумів, коли до нього звертались, не чув наших інструкцій. Така поведінка була десь до чотирьох років. То був дуже важкий період у нашому житті. Пригадую, я не очікувала, що він буде тримати у своїх пальчиках олівець, вмітиме малювати, писати, читати. Я втратила віру. Але на нашому життєвому шляху завжди зустрічалися люди, які вселяли надію.

Данилкові дуже пощастило із дитсадком. Він відвідував садок №31 для діток з розумовими вадами. Педколектив був дуже люблячим та дружнім, а до всіх дітей там було гарне ставлення.Неочікувано в один момент Данилко почав розкриватися. Колективна праця дала потрібний результат. Зараз він читає, пише, самостійно працює. Звісно, це вартує немалих зусиль та коштів, але воно того варте.

Данило має розлад аутистичного спектру. Аутизм – це набір певних елементів цього діагнозу. Звісно, кожна дитина є окремою особистістю, у кожної дитини він проявляється по-різному. Мені прикро, що в Україні кількість дітей з аутизмом щороку зростає. Проте нині є дуже багато корекційних напрямів допомоги. Розвиваються різні види терапії, про існування яких я ще п’ять років тому навіть не здогадувалась. Свого часу, коли я тільки починала вивчати цей діагноз, рятував лише інтернет і перекладач з англійської. Бо українською мовою були лише загальні примітки.

Зараз Данилко навчається у Чернівецькій спеціальній ЗОШ-інтернаті №3 для дітей з інвалідністю і є одним з найкращих учнів школи. Він любить точні предмети, особливо, математику. Дуже добре знає українську мову, практично без помилок пише диктанти. Він не лише читає, але й переказує. Щоправда, з ним досі займається логопед, бо Данилко ще не вимовляє деякі слова чітко.

Емоційний

З Лукою вони дружать. Молодший брат стимулює Данилка до діалогу, змушує відповідати на ці безкінечні дитячі запитання «А чому?». Звісно, іноді він може через це нервувати, але попри все, Данило страшенно любить брата і захищає його, якщо той десь провиниться.

Коли народився Лука, Данило дуже ревнував, плакав у себе у кімнаті. Ми з чоловіком зрозуміли, що це сльози через ревнощі, і стрибали від щастя. Так Данилко тоді проявляв свою любов, свої емоції, що мало притаманно дітям з аутизмом. А ще він дуже переживає, коли я хворію.

Вдома він допомагає у побуті. Обожнює пилососити у кімнаті. Не пам’ятаю, коли востаннє я сама це робила за останні три роки.

Художник

Десь два роки тому Лука сказав, що хоче малювати. Ми вирішили займатися з Христею Венгринюк у студії «МонмАртр». Оскільки я не мала з ким залишити Данилка вдома, ми взяли його з собою. Під час першого заняття Данилко лише спостерігав за тим, як малюють діти. А вже на другому запитав, чи можна спробувати. Йому сподобалося. Він сам мені сказав. 

У Чернівцях є дуже мало педагогів, які працюють у студіях чи гуртках і знають, як спілкуватися з особливими дітьми. Христя – одна з них. Аби краще його зрозуміти, вона добре підготувалася,вивчила його діагноз. Христя відчула, як треба спілкуватися з нашим сином. Просто відчула Данилка. 

Данилко малює і вдома. Колись він розмалював усі стіни в будинку. Малюнки були такими дитячими: дерева, машини, навіть, газова плита. Зараз він має близько ста полотен. Любить пейзажі. Його картини не мають чіткості, тому Данилко не малює натюрмортів, портретів, це йому не дається.

Він любить малювати під пісні Христини Соловій, Тіни Кароль та Святослава Вакарчука. Іноді робить це й уночі.

На фото: Альона Гулько та Христя Венгринюк

Надзвичайний

Він – надзвичайний. Не знаю, чи це закладено природою, Богом, чи його діагнозом. Важко визначити етимологію походження його надзвичайності. Але добрішої людини я не зустрічала. Я однаково люблю своїх дітей, як Луку, так і Данилка, але розумію, наскільки у них різні характери. Наприклад, у Данилка я ніколи не спостерігала агресії. Хіба, у нього могла бути автоагресія, спрямована на самого себе. Це захисна реакція.

Він дуже щирий, допомагає однокласникам, добре контактує з дітьми, особливо, з молодшими за себе. Щоправда, йому з дитинства важче спілкуватися з однолітками. А ще Данилко обожнює робити подарунки.

Геніальний

У 2016 році волонтерка Катерина Пономарьова проводила у Чернівцях конкурс «Місто моєї мрії». Христя попросила його зобразити на полотні те, яким він бачить таке місто. Пам’ятаю, у нас було дуже мало часу, бо у Луки за декілька хвилин починалася англійська. Але Данило встиг. Він за десять хвилин намалював малюнок на форматі А3. Тоді Данило ще не малював акрилом, не малював такими мазками в імпресіоністському стилі. Син зобразив такі милі будиночки, а Христя сказала, що малюнок просто геніальний.

За деякий час нам зателефонували з волонтерського руху і повідомили, що за підсумками онлайн-голосування Данилко увійшов у п’ятірку найкращих. Тоді його помітили італійські волонтери. Мені подзвонила волонтерка Оксана Трапані і сказала, що консул погодився відкрити персональну виставку Данилка у Італії, потрібно лише надіслати картини.Так,у жовтні 2016 року роботи Данилка потрапили до Мілану. Приємно, що жодну з робіт ми не забрали додому – всі картини розкупили у перший день.

А 9 лютого 2017 року у галереї «Sweet Арт» відбулась перша виставка живопису Данилка у Чернівцях. Подивитися на його картини тоді прийшло чимало чернівчан. 

Серед картин Данилка  є такі, які він малює найчастіше на замовлення. Одна з них – це «Лавандове поле». Цю роботу першою продали на виставці. Напевно, він малював її разів сім. Данилко каже, що кожна його картина не просто висить на стіні, вона живе у будинку.

Є такі роботи, які він любить довго розглядати, сам ними милується.

Іванна Аннин

Фото: Володимир Гуцул

Повна републікація тексту без згоди редакції або його часткове відтворення без покликання на оригінальний матеріал забороняється і вважається порушенням авторських прав.