Писанка усміхається. Як майстриня Віта Добровольська відтворює буковинські орнаменти

1143 0
Буковинську писанку вирізняють чіткі символи, за якими можна прочитати зашифроване послання.

У домі майстрині Віти пахне свіжою фарбою і великодніми випічками. У чистий четвер писанкарка прибирає оселю та виводить писачком сакральні візерунки.

Вперше взялася за це ремесло, коли їй ще не було 10 років. Передалося ремесло від бабусі Катерини, яка була у Топорівцях знаною писанкаркою. Напередодні свят односельчани замовляли в неї по кілька сотень писанок. Бувало, зайдуть до неї сусіди, а оселя вся у писанках – писанки і в кошиках, і на печі, аж очі розбігаються. Казали, що у Катерини ще паски не печені, а писанок – повна хата.

Як ведеться, бабуся Віти розписувала писанки у чистий четвер, інколи не встигала зробити домашні справи, але писанки писала для всього села. Сама Віта всього не  пам’ятає, бо була ще маленькою дівчинкою, коли бабуся померла, але історії про бабусю-писанкарку їй переповіли односельчани. Бабуся прикрашала віночками з барвінку великодню паску, яку потім освячувала в церкві. Тому Віта завжди пам’ятала: коли зацвітає любисток – час писати писанки.

Які орнаменти притаманні Буковині та чому не буває двох однакових писанок, «Твоє місто. Чернівці» розповіла писанкарка Віта Добровольська з села Топорівці Чернівецької області.

До точки, де ви починаєте, обов’язково повернетеся

Існують різні види писанок – це і мальованка, і шкрябанка, і крашанка. Буковині притаманна саме традиційна писанка на живому, тобто сирому, яйці, виконана воском та з дзеркальним зображенням орнаментів.

Розписувати писанку починають із розграфлення простим олівцем ліній, які переходять в орнамент. До точки, де ви починаєте, обов’язково повернетеся. Починаємо із центру: малюємо маленький хрестик, а потім ведемо від нього навкруг лінії, таким чином розділяємо яйце на чотири частини. Далі промальовуємо по діаметру лінію так, ніби підперезуємо наше яйце – тепер воно поділене на вісім частин. З цих ліній отримаємо орнамент восьмираменної зірки, яку буковинці називають Ружею. Вона є одним із найдавніших символів, що означає життя.

Колись молоді буковинки дарували хлопцям писанки із візерунком дубового листя, що означало чоловіче начало. Такі писанки розфарбовували червоними кольорами. Це був знак того, що дівчина готова до заміжжя, а хлопець може засилати старостів до неї додому. Якщо дарували писанку із зображенням риби, бажали людині міцного здоров’я. Серед буковинських писанок можна зустріти орнаменти і рослинного, і тваринного світу. Скажімо, якщо писанки писали майстрині з Вижницького чи Путильського району, то це були переважно зображення бджоли, оленя, риби, птаха. Також зустрічається безкінечник, символ вічності, та решітка в ромбі, яка символізує відділення добра від зла. Майже в кожну писанку вкладають цей елемент. Є суто буковинські орнаменти, до прикладу, розпис бисаги – двох сумок, складених разом, які носили почерез плече. Простежуються С-подібні орнаменти, які є символом Всесвіту. З буковинської писанки можна прочитати її історію. Є старовинні писанки, які називаються жовнірики, вони писалися в час, коли в нашому краї були солдати-жовніри.

В області є багато авторських орнаментів, які відрізняються один від одного навіть у сусідніх селах. Коли розписуєш писанку за візерунком, на стику яйця можна отримати неочікуване зображення, яке теж має своє значення. Саме за цією ознакою вирізняють буковинську писанку з-поміж інших. Якщо, скажімо, космацька писанка рясно вкраплена візерунками, то на наших писанках завжди зображають чіткі символи, за якими можна прочитати зашифроване послання.

 

Коли писанка тобі усміхається

Щоб закріпити зображення на яйці, треба вилити на нього віск, а потім прописати орнамент. У писачок я заливаю віск та нагріваю від полум’я свічки. Щоб отримати чіткі лінії, потрібно рухати не писачком, а яйцем.

Переповідають, що колись чоловіки викресали з каменя вогонь, щоб запалити свічку. Згодом буковинські майстрині почали використовувати свічку, яку приносили додому з церкви на Стрітення (згідно з церковними канонами, в цей день відзначають зустріч людини і Бога). А воду, щоб розвести фарби, набирали опівночі з семи криниць.

Розграфлене яйце поступово опускають у рідину від світлішого до темнішого кольору. Якщо ми хочемо отримати на писанці жовті зірочки, опускаємо яйце у жовту фарбу, і все, що у цей момент ми намалюємо на писанці, буде жовтого кольору. Відтінки на яйці завжди чергуються в шаховому порядку. Далі підносимо писанку до свічки, віск починає топитися, беремо серветку і витираємо стоплену масу. Так проявляється візерунок. У цей момент писанка до мене усміхається.

Якщо писанка в процесі роботи розбивається, вона забирає нечисту енергію. Адже кожен, хто береться за цей процес, виписує свою душу та все те, що закралося на підсвідомому рівні. Тому навіть у професійних майстринь не буває двох однакових писанок.

Червоний є кольором життя, кохання, синій вказує на легкість, зелений асоціюють зі здоров’ям, чорний означає потойбіччя. Чорний використовують як фон для інших кольорів. На Буковині він присутній  менше, значно частіше обирають фіолетовий. Традиційно фіолетовий колір отримують з бузини, коричневий – з лушпиння цибулі, а червоний – з буряка.

Таїнство писанки не закінчується

На Буковині ще збереглася традиція у Великдень біля церкви дарувати писанки. Кожна людина у мене асоціюється з певним сакральним знаком. Своєму синові сьогодні розписала писанку з дубовим листям, племінниці – пташок, бо вона мені нагадує про колискову «Люлі-люлі, налетіли гулі». Також щороку освячую писанку, яку присвячую Україні. У роботі не використовую варені яйця, вони мають бути живими, бо писанка то є життя, наш оберіг, який застерігає від усього злого. Таїнство писанки не закінчується тоді, коли ми її освячуємо. Після свят закопую її в грядках на урожай. Можна ще спалювати або викидати в протічну воду.

Традицію писанкарста передаю молодшому поколінню, бо в цьому наша історія та ідентичність. Зараз розписую колекцію Юрія Фаренчука із 1700 писанок буковинських майстринь. Багато візерунків бачу вперше, тому вдосконалюю свою майстерність, щоб навчити інших.

Христина Тимофійчук

Фото: Володимир Гуцул

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.