«Мій метод як ракета». Пауль Пшенічка про те, чому недостатньо готувати школярів до ЗНО

2872 0
Чернівецький вчитель, визнаний найкращим в Україні, вважає, що до шкіл варто повернути іспити.

У жовтні 2017 року про Пауля Пшенічку, учителя фізики й астрономії Чернівецького ліцею №1, почула вся країна. Він став переможцем національної премії Global Teacher Prize Ukraine 2017 року та отримав запрошення у Дубаї на Global Education and Skills Forum. Він працює в чернівецькій школі майже півстоліття і ніколи не думав про переїзд закордон. Пшенічка став першим вчителем, який увійшов до «Топ-100 найвпливовіших українців» за версією журналу «Фокус». Та найкраще про нього говорить ставлення до учнів та гарне почуття гумору. «Твоє місто. Чернівці» поспілкувалися з Паулем Пшенічкою про улюблену роботу, щоденні досліди і мотивацію учнів.

На уроках не має бути нудно

Кожен учень є унікальним: немає однакових дітей. Тож треба шукати підхід до кожного – тільки так їх можна навчити. А це не так легко, особливо якщо у класі три десятки учнів. Я не люблю, щоб було нудно на уроках. Оскільки на роботі я проводжу значну частину часу, то вирішив зробити це перебування цікавим та веселим і для себе, і для учнів. А головне, навчити їх думати.  Я люблю, коли старшокласники працюють у командах. Так вони вчаться чути одне одного, спілкуватися, думати. Хоча у цьому є й мінус – учні  почуваються захищеними, бо завжди у такій команді є один-два лідери, які беруть на себе більше відповідальності. 

Мій метод навчання – двоступеневий, як у ракети. Перший етап –  навчити учнів, як того вимагає державна програма, аби у них були необхідні знання, щоб закінчити школу, скласти іспити і ЗНО. А другий – працювати із мотивованими учнями, які глибше цікавляться фізикою. Цим ми займаємося після уроків на гуртках. Разом працюємо над проектами, їздимо закордон на міжнародні конференції. Так, торік наша команда з десяти людей привезла з Німеччини дев’ять медалей.

Урок у нас проходить у формі бесіди. Я обираю декілька цікавих задач, залежно від рівня складності, і даю їх розв’язувати учням. Ми з ними проводимо досліди, використовуємо для цього підручні предмети, наприклад, п’ятитикопійкову монету або компакт-диск. Також на занятті вмикаю учням фільми, де демонструють різноманітні експерименти. На уроках у нас панує дружня атмосфера. Хорошим способом перевірки засвоєних знань є невеличкі самостійні роботи. Я даю учням дві-три задачки. Якщо у когось не вийшло їх розв’язати, дитина йде до дошки і вже разом ми розв’язуємо, обговорюємо те, із чим виникли складнощі. 

Тести – не засіб навчання

Чи розвиває школа здібності учня? Я не проводив дослідження, але думаю, що все залежить від учителя. Якщо він розвиває здібності дитини, вчить її мислити, звертається до інтелекту, це дає результат. Проте зараз учні частіше зазубрюють дані, аніж опрацьовують їх. Ось, наприклад, поговорімо про зовнішнє незалежне оцінювання. Вчителі переживають, щоб діти добре знали їхній предмет, бо їх теж оцінюють. Тож старшокласники перелопачують величезну кількість інформації і просто зазубрюють її. Але тести  є не засобом навчання, а засобом контролю. Вчитися за тестами – нереально. Чого вчать тести? Вони вчать розв’язувати тести і нічого більше. Вони не вчать ані історії, ані фізики, ані математики. Я завжди був проти тестів і підсміююся з такої системи оцінювання.

Вважаю, що українській школі потрібно повернутися до іспитів. До прикладу, у Німеччині, тестування назвали б профанацією. Адже, якщо тобі підсовують три варіанти відповіді, серед яких обов’язково є правильна, то легко здогадатися.  

Аби одного разу отримати нагороду, треба працювати щодня

Про конкурс Global Teacher Prize Ukraine я дізнався від своїх учнів, які, власне, й подали мою кандидатуру. Звісно, я відреагував позитивно. Мені було приємно, що мої учні написали мені хорошу характеристику. Вчителеві, щоб отримати таку нагороду, треба довго працювати щодня.  Після оголошення результатів було багато привітань від родичів, знайомих, колег, політиків. Чи змінилося моє життя після цього? Ні. Тільки побільшало кореспондентів, ось і все.

На запрошення іноземців я читав лекції в університеті Сінгапуру,  у декількох технопарках США, у найбільшій у світі компанії з виробництва напівпровідникових пристроїв Intel, у чотирьох австрійських вишах, у швейцарському федеральному  політехнічному інституті. Я проводжу воркшопи для вчителів і в Україні.

25 років ми з учнями їздимо на міжнародні конкурси. Переймаємо досвід, показуємо хороші результати. Гроші на всі наші подорожі ми змушені самотужки шукати. Міська та обласна рада, на жаль, грошей на такі поїздки не дає. Нещодавно ми двічі були в Індонезії на конкурсі, й лише на квитки пішла захмарна сума. Часто спонсорами стають батьки, іноді мої колишні учні, які цікавляться нашими дослідженнями.

Про сучасну лабораторію в Чернівцях

Я подав проект сучасної лабораторії точних наук на Бюджет участі в Чернівцях. Його підтримали більше ста людей, проте він не переміг. Вважаю, що міська влада повинна сама цікавитись і пропонувати такі проекти, адже гроші на їх реалізацію є. Перед тим, як стартувало голосування, я підписав документ, згідно з яким я передаю проект лабораторії міському управлінню освіти. Вони більше не зв'язувались зі мною з цього приводу. Виходить, що я розробив проект, але ніхто не дає гарантій його втілення.

У нас є фізкабінет, та він нічого не вартий, хоча колись його обладнали за величезні кошти. Вочевидь, проходять якісь корупційні схеми, відмивання коштів, і в результаті ти отримуєш барахло. Вважається, що в тебе є прилади, а насправді їх немає. Проте дороге обладнання мені не потрібне, я вже давно придумав, як підручними предметами показати дуже цікаві речі.

Українці сильні у точних науках

Я сам закінчив спецшколу. Це була школа з традиціями, вона існувала ще за австрійських часів, а потім за румунських. Практично всі вчителі сумлінно виконували свої обов’язки і викладали цікаво. Саме тоді я зацікавився фізикою; на щастя, в нас були добре облаштовані фізичний та хімічний кабінети. Вчились тоді у школі десять років, і я вважаю, що цього цілком достатньо.

Наші учні набагато краще підготовлені з точних наук, аніж на Заході. Українці сильніші за своїх колег навіть із найкращих шкіл світу. На конкурсах наші представники є лідерами, хоча часто вони значно молодші за своїх суперників.

Важливо вчити ставити запитання

Я завжди вчу учнів правильно ставити запитання. Я кажу їм: «Якщо хочете досягти успіху, треба вміти робити дві речі  – навчитися думати і навчитися запитувати». Такий досвід знадобиться їм у виші й у житті загалом.

А ще потрібно пам’ятати, що фізика може бути цікавою, бо вона вчить думати логічно. Від народження у людини шикарна логіка, тільки її не завжди розвивають. Найчастіше навпаки, притупляють. Батьки це роблять не свідомо, бо втомлюються відповідати на щоденні дитячі запитання. А малеча саме так пізнає світ. Тому батьки мають відповідати, поки діти ставлять запитання, а потім учителі мають знову пробудити це бажання до пізнання.

Іванна Аннин

 

Повна републікація тексту без згоди редакції або його часткове відтворення без покликання на оригінальний матеріал забороняється і вважається порушенням авторських прав.