
Фото: Марії Дацко
«Ніде я цьому не вчився». Історія майстра, який робить гуцульські музичні інструменти
Михайла Тафійчука кликали в Канаду, Нью Йорк, Швейцарію, Австралію. Та він не хоче покидати свою невеличку хатинку в українських Карпатах, де виготовляє гуцульські народні музичні інструменти. У репортажі Tvoemisto.tv читайте, скільки часу йде на пошук деревини, за скільки часу можна зробити скрипку чи сопілку та чому молоді не люблять старовину.
Я була там двічі, може навіть тричі. Щоразу приглядаючись, чи роздивляючись деталі. Усе доволі просто. Звичайна сільська хатина, найбільшою принадою якої є спокій, довіра та відкритість до людей, які приходять. Троє осіб, які мешкають тут майже постійно.
Пан Михайло, його дружина Ганна та внучка Марічка, яка, щоправда, зараз уже їздить на навчання до Верховини, але як тільки канікули чи свята, то завжди вона поряд допомагає бабусі й дідусеві.
Тут завжди мають, чим пригостити туриста, або хоча б напоїти теплим чаєм. До людей тут звикли. Вони приїжджають звідусіль. Хтось просто послухати, як грає пан Михайло на саморобних інструментах, хтось, щоб поговорити, а хтось щоб придбати музичний витвір.
Нас не чекали. Постукали раз. Потім вдруге. І врешті-решт зрозуміли, що слід просто зайти і привітатись «Слава Ісусу Христу» і тобі будуть раді. Так і було.
Пан Михайло бідкався. Казав, що руки вже не ті, що зіпсував собі їх на кузні і тепер не може грати, як раніше. Однак роботу чоловік любить. Каже, що завжди можна вижити тому, хто любить працювати. Так і він. Ніколи без роботи не сидів. У шість років виготовив першу сопілку. Ніколи не вчився цьому ремеслу: «Треба своєї волі, свого бажання і буде музикант».
У 6 пішов у перший клас. Рік провчився в першому. Потім два тижні – у другому, перейшов у третій. Закінчив на «відмінно». Потім четвертий закінчив все на «5». В 9 років закінчив 4 класи.
В 14 років уже пішов на кузню ковалем-помічником. «Там був в Ясенові чоловік, у колгоспі робив ковалем і я пішов до нього вчитися. А він ще вчився за Польщі, а я за Польщі лиш тілько родивси. То я в него навчивси все робити. І зараз уже нема коваля такого. Скоро від них і сліду не буде».
І так воно вже траплялось. Що в день хатні клопоти, робота, сіно, а ввечері, як тільки є час, не очікував на музу, творив нові інструменти. Каже справа не з легких. Не денна то робота. Іноді потрібні дні, тижні, щоб знайти деревину, висушити її, вирізьбити правильно і лиш тоді виходить інструмент. Часами ходиш по лісу, шукаєш саме те, що пригодиться, зневіришся часами, але зрештою знаходиш.
Пан Михайло каже, що не рахував, скільки інструментів зробив за життя: «Та відки я знаю. Хіба ж я рахував. Я люблю собі тим заниматиси. Пам’ятаю, що ще з хлопця такий».
Розвертається, виходить з кімнати, приносить ліру і починає грати.
«Якась вона мені трохи на скрипку схожа», - зауважую. Усміхається: «Та то я собі її такою придумав. Насправді ліра не така. Ліра – то сумний інструмент. На весіллях його не використовували. Інваліди грали на нему. На ньому грали на похоронах. Грали також незрячі, що світа Божого не бачили або ті, що ніг не мали. Грали якісь сумні пісні. Про долю, про Ісуса Христа. Грали на них ті, хто по-іншому не міг заробити собі на життя».
Інструменти пана Михайла мандрують світами, його теж часто запрошують: «Мене скрізь запрошували. Всюди, де хочете. І в Канаду, і в Нью Йорк, і в Швейцарію, в Австралію, Австрію, Бельгію. Недавно швейцар приїхав, забрав у мене трембіту та й поїхав з нею.
Мене хотіли за кордоном. Так дуже мене там бажали. І в Германії також. Та де би я там залишивси. Якби взяв зі собою жінку, діти, то ще…Та й то…»
Додає, що багатьом країнам відмовив. «І Румунії, і Бельгії. Був у Нью Йорку шість неділь. Грав на різних інструментах. Був у Германії і в Польщі. Мені добре всюди, але не люблю світами їздити. Я не дуже з апетитом їхав, а там так си оставляти, я не хотів. Хоч в Нью Йорку дуже си хтіли, щоб я оставив».
«Там наших людей дуже багато. Я з ними спілкувався. Мав перекладача. Одну панянку Галю. Вона наша українка, але там вродилася. То вона мені й сказала, що там хочуть, аби я залишивси. Але я не хотів лишатися, сказав, що нє. Ніяким боком», - розповідає музикант.
На запитання, за скільки часу можна виготовити музичний інструмент, каже, що за дуже багато: «Спочатку шукається берегами, лісами деревина. Потім то всьо зрізаю. Пиляю. Видуваю. А потому це все обробляти. На скрипку, до прикладу, іде явір,на трембіту – явір, вільха, смерека. Я не вигинаю то, а просто шукаю таке дерево криве, бо то б не вигнув. Якби то було металеве, то я б з металу вигнув всьо, що хочете, - розповідає поволі, - На цимбали треба пару день. До двох місяців навіть завзято робити. Скрипку – до місяця. Дудку десь дві неділі. А таке: сопілку, флояру, то можна за день зробити, але то треба на всьо мати час. Вчора в нас був хлопець з Києва. Взєв дудку. Попробував грати. Вийшло з першого разу. Забрав си. Дудка робиться з кози. Але, щоб жива була. Сміється. Дерево – сливка, груша».
«Молоді люди вже дудки не люблять, - продовжує пан Михайло, - То хіба по сценах ще грають. На весіллях зараз гітари, колонки. Навіть є такі, що скрипки не здогадуються взяти. І цимбали не зовсім беруть. Молоді люди нині такі. То старі хочуть під старовину. А молоді кажуть, що нє. Включат колонки, а там тумба, тумба, тумба-райра і всьо. Більш нічого там нема. Всьо занепадає.
А традиційна весільна музика. Яка вона?
«То така жива, енергійна, писана. То таке. Всьо переходить на гірше, на слабше. Давні покидают . Не хотєть продовжувати. Навіть не вміють так станцювати, заспівати так, як то мало бути по-гуцульськи.
А я ще грав живу музику, давню. Мало хто в нас так грав. Зараз уже ті вальси, польки. А я ще грав справжню – гуцулку. Зараз в нас уже все весіллє встречают маршами. То зараз є такі дураки, що не заграють по-людськи ні за столом, ніде. Тільки вальси, джаз. Але то не наше.
Хоча то ще наш район Верховинський пів біди, а там далі… Косівський, то всьо занепадає. Верховинський район гуцулку ще поважає. Коляда йде, люди збираютси і одяг ще наш гуцульський носять. Трембіту ще можна почути.
В нас усе дуже цікаве: і одежа, і музика. Я то таке дуже люблю і за тим дуже скучаю. Бо зараз нема нікого», - каже пан Михайло і додає, що раніше весілля святкували по 3-4 дні. Як починалось все з четверга так і до вівторка звідусіль лунали музики. Одні гості, як ішли, то накривали столи для інших. Усім були раді. А нині все відгуляють за одну ніч».
Нині в пана Михайла восьмеро дітей. 16 внуків. Він не знає, від кого йому передався дар. Мати грала на двох дримбах одночасно. Однак пан Тафійчук вважає, що дримба, то не інструмент. Хоча й ніколи йому не вдавалось так заграти на дримбах, як матері.
А загалом, каже, ніколи не знаєш, що буде далі: «Чи дар передасться через покоління і якийсь внук чи правнук візьметься за шмат деревини, яку знайде в лісі чи біля ріки, прочистить її зсередини і виріже з неї хоча б сопілку, а може й дримбу».
Марія Дацко. Фото авторки
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Дорогий і непевний шанс. Для чого і як у Львові проводять пересадки органів
- Родимка, папілома, бородавка – як не пропустити рак шкіри. Поради дерматолога-онколога
- Гайда на лижі! Різноманітні гірськолижні курорти неподалік Львова: умови, ціни
- Не хотіли чекати. Як мешканці Кастелівки самі відновили історичну браму
- Єгипет і Мальдіви. Куди їдуть львів`яни взимку і що вигідніше в час пандемії
- Тюбінг і оригінальні розписи столітньої давності Модеста Сосенка. Подорож Львівщиною на один день
- Менше популізму, більше технологій. Як 2020 рік змінив траєкторію світу
- Гроші є, інвестиції – будуть. Що чекає на економіку України у 2021 році
- Не тільки лижі. Де активно відпочити на Львівщині узимку
- Богдан Шумилович: У довоєнній Галичині не святкували від «Романа до Йордана»
- Будьте гнучкими. Як спланувати 2021 рік, коли невідомо, що буде за тиждень
- Подруга президента Франції. Історія львів'янки, яка єдина написала радіодиктант без помилок
- Таємниці княжого храму святого Миколая. Екскурсія найстарішою церквою Львова
- Старший друг. Як у Львові працює наставництво для дітей-сиріт
- Коронавірус і Різдво. Із якими обмеженнями святкуватимуть в Україні та Європі
- Потрібні нові холодильники. Як Львів готується отримати вакцину проти коронавірусу
- Наші світильники є у Франції та США. Як львівська компанія запалює світло по всьому світу
- «Моє тіло – моє діло». Як у Львові запроваджують сексуальну освіту для дошкільнят
- Цілющі вода й повітря. Де на Львівщині зміцнити імунітет і відновитись після хвороби
- Безробітні є, а вакансії? Де і кому можна знайти роботу у Львові
- Ремонт без проблем. Як зробити усе так, щоб не пошкодувати і не втратити гроші
- Чи можуть львів’яни уникнути зростання ціни на доставку газу. Роз’яснення
- «Вийшла в ліс і почала кричати». Історія ВІЛ-позитивної львів’янки
- Розуміти одне одного. Чого очікують від влади Львова громадський сектор, медицина і Церква
- Навіть взимку діти цілий день у парку. Як у Львові створили незвичний «дитсадок»
- Карантин добив. У Львові закривають культову «Українську книгарню»
- «Двері відчинені». Як вирішують скандал у Львівській міській раді
- Закон, повага та (не)чинний Садовий. Що відбувається у Львівській міській раді
- Лікували все життя. Історія подружжя медиків, чиє життя забрав коронавірус
- Львів і його села. Як місто розширювало свої території
- Бути першими – це велика відповідальність. Як змінювалася ІТ-компанія ЕРАМ протягом 15 років в Україні
- Люди з ментальними розладами помирають від Covid-19 частіше за онкохворих? Нові дослідження
- Дебати Андрія Садового і Олега Синютки. Як це було
- Правда чи брехня? Фактчекінг і експертний аналіз дебатів Садового і Синютки
- Не втратити ґрунту, на якому стоїмо. Вахтанг Кіпіані про українські змісти
- Львів – проти. Чи працюватимуть на вихідні у місті кафе, ТРЦ і перукарні
- Чи можуть бути у Львові англомовне навчання та добра медицина?
- Українська стала мені рідною. Історії тих, хто вчив мову у дорослому віці
- У ньому вся сіль. Мандрівка вихідного дня у Дрогобич і Нагуєвичі
- Медичний канабіс в Україні. «За» і «проти» та що каже Церква
- Чи закривати школи у випадку локдауну та що роблять у Європі
- Троянський кінь для супербактерії. Як у Львові розробляють новітній антибіотик
- Перекласти Шептицького на сучасний лад. Як у Львові пройшло бієнале Митрополита
- «Осиротілі юрби гуляк». Як ведеться на карантині ресторанам Європи і світу
- Місцеві вибори 2020 у Львові та ОТГ. Найважливіше. Фото, відео. Оновлюється
- Реконструкція Винників. Репортаж з містечка, яке вперше не голосувало за власного мера
- Літати по-новому. Що корисного можуть дати пасажирам карантинні зміни в авіації
- Онлайн-голосування на виборах – прогрес чи смерть для демократії
- Вибори до Львівської міськради. Перша «десятка» УГП
- Вибори до Львівської міськради. Перша десятка партії «Варта»
- Що Кошулинський обіцяє зробити для Львова. Аналіз програми
- Вибори до Львівської міськради. Перша «десятка» партії «Слуга народу»
- Вибори до Львівської міськради. Перша «десятка» партії «Голос»
- Що Рущишин обіцяє зробити для Львова. Аналіз програми
- Диригент швидкої допомоги. У пам’ять про лікаря і любителя джазу Ігоря Орлова
- Замок, космічна екскурсія і музей людських історій. Мандрівка Золочівщиною
- Місцеві вибори пройдуть за новими правилами. Що змінилось?
- Дзвонила всім підряд у телефонній книзі. Як львівська вчителька поборола рак
- Хаотична забудова та сміття. Як кандидати на мера Львова вирішуватимуть ці проблеми
- Захищати не лише на передовій. Як із маленьких справ будується захист країни
- Що Зінкевич обіцяє зробити для Львова. Аналіз програми
- На «В» з мінусом. Дитячий онколог Роман Кізима про медицину у Львові
- Чи можуть Львівщину «закрити» на карантин і кого це зачепить у першу чергу
- Єдина надія на подолання пандемії. Чи все так просто з вакциною проти Covid-19
- Що обіцяють Садовий і Синютка зробити для вирішення транспортної проблеми. Аналіз програм
- Із корицею, веганський і на когуті. 7 рецептів борщу від відомих львів'ян
- Нова економічна реальність. Де зараз є і куди прямує економіка України
- Чому будівництво вітряків на Боржаві розглядають в суді і до чого тут репутація України в Європі
- «Як перетворити кризу у можливості». Не час різати одне в одного бізнес-пиріг, треба його збільшувати
- Як-як тебе звуть? Історії львів'ян з незвичними іменами
- Посаг для Львова. Що принесуть у Львівську ОТГ Грибовичі і Малехів
- Гасити пожежу голими руками. Чому вчителів у Львові не тестують на Covid-19
- Привіт з далеких галактик. Як на Львівщині працює Центр космічних досліджень
- Треба вичавити з себе совок, а потім ще раз і ще раз. Кауфман у влозі Рущишина
- Втратити, щоб відчути цінність. «Як перетворити кризу у можливість» у галузі гостинності
- У світі почали використовувати нові тести на Covid-19. Що це і чи будуть вони в Україні
- З нас насміхаються. Чому львів'яни вийшли на Бандери захищати бруківку
- Вибори до Львівської міськради. Перша «десятка» Європейської солідарності
- «Тримати лінію фронту і захищати своє». Жадан у влозі Рущишина
- Нам бракує мишей. Як у Львові розробляють вакцину від коронавірусу
- Карантин допоміг вдосконалитися. Як пандемія змінила роботу «Майстерні Improv»
- Усе про авіакатастрофу військового літака Ан-26 на Харківщині в один клік. Фото, відео. Оновлюється
- Що обіцяє Садовий зробити для Львова. Аналіз програми
- Чому львів’яни досі п’ють хлоровану воду і чи здатні політики вирішити проблему
- Тепер нас знають і поважають. Як перекладачка просуває Львів у світі
- На Covid-19 хворіють повторно. Чи варто панікувати
- З Нью-Йорка до Львова. Як американський актор знімався в містичному трилері
- Завжди перший. У пам’ять про педіатра Богдана Остальського
- «Якщо справою не живеш, то не будеш успішним». Як поїхав під час пандемії «Чудо Тур»
- 3D друк, Zoom і нафта. Яким галузям і компаніям дісталась корона, а кому від неї і добряче дісталось
- Ризики збільшуються, але страху вже немає. Львівський готельєр про бізнес у час Covid-19
- Чи працюють у Львові правила МОЗ про госпіталізацію пацієнтів з Covid-19
- Верховний головнокомандувач. Що робив Володимир Зеленський на Яворівському полігоні. Репортаж
- Чи вартує в час пандемії вакцинувати дітей від грипу. Пояснення педіатра
- Що «Є» у Львові? Як популярна мережа книгарень потрапила у скандал
- Пройти випробування пандемією. Економічні загрози та можливості напередодні другої хвилі ковіду
- Смерть чоловіка у центрі Львова. Як у майбутньому запобігти таким випадкам
- Новий рядок у паспорті та єдиний транспорт. Що буде у Львівській ОТГ
- Чорні глечики і Біла пані. Подорож у Гавареччину і Підгорецький замок
- Україна після 25 жовтня. Як житимуть громади за новими правилами