Фото: Надія Марченко

Фото: Надія Марченко

Ще не вмер Бандера. Якою львів'яни запам'ятають цю вулицю до ремонту

2149 0
Сучасна вулиця Степана Бандери отримала свою остаточну форму у 1894 році – тоді її забрукували і пустили нею електричний трамвай, що сполучав залізничний вокзал і Стрийський парк. Поступово із сільськогосподарського цей район перетворився на кампус Львівської політехніки, тут з’явились чиншові – під оренду житла – кам’яниці. Протягом минулого століття змінювались лише назви вулиці, але її обличчя залишалось незмінним. Tvoemisto.tv прогулялось вулицею Бандери напередодні її реконструкції.

Трохи історії

Дорога на місці сучасної вулиці, розповідає дослідниця історії архітектури Центру міської історії Ольга Заречнюк, існувала ще всередині 18-го століття – вона є однією з найдавніших на мапі сучасного Львова. Тоді тут були господарські угіддя та будівлі монахів-домініканців. А забудова, що можна побачити сьогодні, з’явилась наприкінці 19-го – початку 20-го століття.

Читайте також: Десятки паркомісць і звужена проїзна частина. Якою буде вулиця Бандери після реконструкції

«У 1894 році тут почав їздити електричний трамвай, що сполучав залізничний вокзал і Стрийський парк, щоб можна було відвідати загальнокрайову виставку. Тоді вулиця остаточно отримала свою форму, її забрукували», – каже Ольга Заречнюк і додає, що тоді ця вулиця вважалась дуже віддаленою від центру міста.

Завдяки Львівській політехніці, що збудована у 1877 році, вулиця і прилеглі райони – Коновальця, Антоновича, Чупринки – розвивались як університетський кампус, де селились професори (в елітній Кастелівці) та студенти.

«Більшість будинків на вулиці – це типова для свого часу житлова забудова, чиншові кам’яниці, де квартири здавались в оренду. Це не був хороший район на той час. Навіть у колі архітекторів вулицю Леона Сапєги, як вона тоді називалась, критикували – мовляв, вона не створює приємного враження на людей, які приїжджають до Львова і їдуть з вокзалу», – розповідає дослідниця.

Читайте також: Кінець «Вулиці для всіх». Як бруківка на Бендери перемогла урбаністів

Знаковими будівлями для вулиці, окрім, звісно головного корпусу Львівської політехніки, є школа №3 – школа святої Марії Магдалини, що з’явилась у 1880-х роках і була єдиною для дітей мешканців дільниці, заклад святої Терези, що ближче до сучасної вулиці Митрополита Андрея і зараз є корпусом Політехніки, будівля нинішньої школи на розі вулиці Федьковича, казарми жандармерії, що пізніше стали відомі як тюрма на Лонцького. А найстарішими будівлями вулиці Степана Бандери є монастир і костел святої Марії Магдалини.

І, звісно, найпомітнішою спорудою вулиці є костел святих Ольги і Єлизавети, зведений на початку минулого століття.

Вигляд на вулицю Бандери із оглядового майданчику костелу Ольги і Єлизавети

«Цікаво, що на території, де тепер стоїть пам’ятник Бандері, була перша у Львові будівля, спеціально зведена під кінотеатр. Це був великий павільйон, навіть можна сказати – торговий центр, значну частину якого займала кінотеатральна зала. На початку 20-го століття перегляди фільмів відбувались у кав’ярнях, а тут уперше спеціально збудували. Але цю будівлю знищили під час другої світової війни», – говорить Ольга Заречнюк.

Сапєга, Сталін і Бандера

Перша відома назва сучасної вулиці Бандери – Новий світ.

«Її так назвали, тому що тут були кращі і мальовничіші території у порівнянні із середмістям, старим фортифікованим центром міста. Ця вулиця розвивалась у інший спосіб, асоціювалась із чимось зеленим, красивим і новим. Ця назва залишалась до 1880-х років», – розповідає Ольга Заречнюк.

Після появи Львівської політехніки вулицю перейменували на честь Леона Сапєги – князя із давнього українського полонізованого роду, який був маршалком крайового сейму Галичини – тобто головою місцевого парламенту, впливовою людиною. Його палац досі зберігся на вулиці Коперніка.

Читайте також: Вулицю бандери у Львові ремонтуватиме «Онур» за 209 мільйонів гривень

Потім вулицю перейменовували під час першої радянської окупації 1939-41 років і під час польської окупації. Деякий час сучасна вулиця Бандери носила ім’я Сталіна. Та пізніше, коли його культ розвінчали, її назвали вулицею Миру. Ця назва зберігалась до 1992 року, а відтоді це вулиця Бандери.

Будинки тримають оборону

Починаємо прогулянку від вулиці Чупринки – саме звідси і до вулиці Антоновича будуть реконструювати вулицю Бандери у першу чергу. Утім, прогулянкою у звичному сенсі слова це важко назвати – практично повністю понищені хідники виглядають як після бомбардування. Відчуття, що будинки тримають оборону, посилюють і височезні наглухо закодовані замками вхідні брами – тут багато унікальних історичних порталів, та виглядають вони похмурими і завчасу постарілими. Будівлі зійшлись настільки тісно, що між ними немає жодного просвіту. Хіба бічні вулиці не встигли заховатись.

Все ж, на шляху трапляється відчинений під’їзд, що ніби каже: «швидко, я вас сховаю!». Це справді надійний прихисток – двоє сходових прольотів розходяться у різні сторони, а потім заплутано кружляють між поверхами аж до самого горища. На кожному поверсі – свої ходи, переходи і тупики. А ще ж є внутрішній двір-колодязь, де, ніби колекція стягів полонених, лопотить випрана білизна.

Попри всю величезність та заплутаність, під’їзд виглядає обжитим – дух мешканців стер межі приватних помешкань і ми почуваємось усе ж на чужій, а не на нейтральній території. Повертаємось на вулицю. Запарковані на розбитому хіднику автівки – ніби ще одна лінія оборони.

Зачарований ліс Львівської політехніки

Фасади перших поверхів кам’яниць на вулиці Степана Бандери можна назвати словом «шанхай» – не в сенсі сучасності, блиску та модерну, а через безліч різноманітних фастфудів, кав’ярень, секонд-хендів та магазинів з усім на світі. Вивіски змагаються закликами – у кого дешевше. Біля деяких з них у купки збираються студенти, п’ють каву, сміються. Підсилюють відчуття «шанхаю» різні графіті, написи та обдерті оголошення.

Сама ж територія університету чимось нагадує зачарований ліс із книжки про Вінні Пуха. Ще з протилежного боку вулиці видно старезний дуб біля входу, крислаті гілки якого простягаються урізнобіч на кілька метрів. Подекуди під ними проростають молоді дубки – вочевидь, самосіянці, але дбайливо підв'язані.

У парку Політехніки, де багато дерев та є пара фонтанів, окрім студентів, прогулюються бабусі з онуками, молоді мами з немовлятами та інші мешканці району. Та все ж про те, що це не казковий ліс, а дуже реальний сучасний парк, нагадує кривий асфальт на хіднику.

Читайте також: Дуб-пам'ятка на вулиці Бандери. Чи не знищать його під час реконструкції

Гра в асоціації

Перед фасадом Львівської політехніки, як і уздовж значної частини вулиці, ростуть старі високі каштани. Їхнє листя вже вкрилось коричневими плямами, а плоди бамкають об бруківку. Ці дерева – одна з асоціацій, що виникає при згадці про вулицю Бандери.

В одному з двориків на вулиці Бандери росте лавр. Це може бути новою асоціацією із нею

Питаємо перехожих – про що вони думають, коли згадують цю вулицю. Дві найпопулярніші версії – студентство і дорога до вокзалу.

«Я живу тут приблизно 13 років. Раз на тиждень їжджу у відрядження, і завжди о 4-5-й годині ранку іду на вокзал по Бандери. А ще я закінчувала Політехніку і ми завжди ходили студентами їсти в кафешки на цій вулиці, то спогад про студентство теж пов’язанай з нею», – говорить Катерина, яка живе на одній з бічних вулиць.

А ще з вулицею Бандери асоціюються тягнучки і корки, Академічна гімназія (одна з небагатьох відреставрованих будівель тут), стихійний сільський ринок городини, безхатченки і захаращений сміттям сквер біля церкви Ольги і Єлизавети.

Хоч городину, молочні продукти і навіть м'ясо продають просто із землі, покупців на торговиці не бракує

Підліток років 14-ти розповідає, що колись вчився у школі неподалік і щоразу, як тут проходить, згадує, що і в дощ, і в сніг учнів виводили на площу перед пам’ятником Степанові Бандери на урочисті «лінійки».

Багато хто каже, що не має жодних сентиментів до цієї вулиці. Лише одна дівчина згадала про Органний зал, а ще одна – про ранковий спів пташок на деревах.

Ще дві прикмети вулиці Бандери – поштове відділення у старому чудернацькому будинку з еркерами та невеличка вантажівка із написом «Саджанці Неслухів», що стоїть тут вже бозна скільки років. Цікаво, чи хтось наважується вирощувати неслухів?

«Насправді, які там особливі асоціації. Вулиця Бандери в жахливому стані. Я бачила проєкт і тішить, що нарешті будуть нормальні, видимі пішохідні переходи, адже в парку Політехніки часто гуляють батьки з дітьми, а перейти дорогу без світлофора – майже нереально. Класно, що будуть велосипедні доріжки. У мене знайомий впав з велосипеда на колії, тому що колесо потрапило в дірку між бруківкою і рельсою. Там ще б трохи більше місць для паркування і було б взагалі чудово», – підсумовує Катерина.

Олександра Бодняк

Фото: Надія Марченко

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Міські акценти

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!