У світі зараз обговорюють, що ж робити з такою величезною кількістю мандрівників. Львову теж варто знайти відповідь на це запитання.

Дух часу

За даними Нацбанку, торік українці витратили на подорожі 7,8 мільярда доларів, що майже на 10% більше, ніж у 2017.

Подорожі зараз як новий zeitgeist (із німецької – дух часу – філософська концепція, що описує панівні погляди та віяння певної епохи). Всесвітня туристична організація звітує про трикратне збільшення кількості міжнародних туристів із 1990 року по 2017 рік. У 2010 році організація передбачала 1,4 млрд туристів на 2020 рік, але ринок випередив очікування, і світ перетнув цю позначку на два роки швидше.

Читайте також: Портрет львівського туриста. Хто сюди їде і навіщо

У кількісному вимірі далеко попереду всіх Старий континент: впродовж 2018 року кордони європейських країн перетнули 713 мільйонів іноземних туристів. У 2017 році (останні доступні дані) вони принесли Європі прибутків на 519 млрд доларів. Всього ж індустрія закумулювала того року фантастичну суму – 1 трильйон 340 мільярдів доларів.

 

Висока мобільність зумовлює серйозне навантаження на інфраструктуру, що не була розрахована на таку інтенсивність пересувань (починаючи від хронічних затримок авіарейсів, руйнації доріг і зношуваності рухомого складу), а також на екосистему планети. У 2018 році, згідно з дослідженням групи Transport & Environment, компанія Ryanair опинилась на десятому місці за викидами CO2 в ЄС, слідом за найбільшими ТЕС континенту. Нагадаємо, що цей лоукост уже рік, як літає зі Львова. Щоправда, у самій компанії подібні закиди відхиляють. Порахувати ж, скільки ресурсів іде на інші процеси циклу, починаючи від щоденного прання рушників та білизни в готелях, навряд чи взагалі можливо.

Чому туристів стає більше?

Наслідки підвищеної популярності мандрів можемо спостерігати на практиці у різних куточках планети. Вулиці багатьох міст світу перетворились на вавилонське стовпотворіння. Тепер не так легко підійти до фонтана Треві у Римі чи помилуватись Мона Лізою у Луврі. Те, що колись було привілеєм невеличкої групи обраних, сьогодні доступно все більшій кількості людей. Через епохальні зміни у соціальній структурі країн, що розвиваються (особливо Китаю), сотні мільйонів людей виходять з-за межі бідності. Там формуються все більш численні середній та вищий класи. І, задовольнивши базові матеріальні потреби, ці люди теж хочуть подорожувати.

Читайте також: Читайте також: Туристи замінили львів’ян. Тепер нам треба змінити туристів

Венеція. Джерело: medium.com

Такий наплив відвідувачів змінює звичний плин життя у місті та часто викликає роздратування у «корінних» мешканців. Для протидії у Римі заборонили одягатись у костюми центуріонів, із якими полюбляли фотографуватись туристи, а також купатись у фонтанах, їсти біля історичних пам‘яток та співати у громадському транспорті. Нью-Йорк, Барселона та інші міста по всьому світу посилюють вимоги до сервісу пошуку житла Airbnb, а в Японії ухвалили спеціальний закон, який дозволяє буддистським монастирям здавати кімнати мандрівникам на комерційній основі.

Туристи їдуть за чимось новим і автентичним. Проте коли їхня кількість стає надмірною, автентичність може бути втрачена. Нерідко туристичний бум витісняє місцевих мешканців, а кафе і ресторани переорієнтовуються суто на приїжджих, традиційні книгарні, аптеки та інші заклади, що існували десятиліттями, закриваються. Те саме можемо спостерігати і у Львові.

«Туристе, твоя розкішна подорож – мої щоденні злидні, Барселона»

Читайте також: У Львові хочуть розширити туристичний центр. Які локації «віддадуть» туристам

Зміни проникають і в нематеріальну галузь: соціолог Дін МакКаннел (Каліфорнійський університет у Девісі) наводить приклад носіння квітки у капелюсі жінками автохтонного населення Перу. Колись це символізувало готовність до романтичних відносин, тепер же це радше ще один «екзотичний» елемент, що милує око туристів. Невипадково книга Джона Уррі, провідного соціолога, що досліджував соціальну мобільність і конструювання туристичних мереж, має назву «Погляд туриста» (The Tourist Gaze). Тим часом деякі міста стали пропонувати концепцію «анти-турів» у райони, де проводять час місцеві жителі, а не в туристичні декорації.

До речі, символічна боротьба розгорнулась і навколо декорацій. В Амстердамі демонтували один із найвпізнаваніших брендів міста – знак I amsterdam. Голова фракції «Зелені Ліві» у міській раді Амстердама заявила, що знак навпроти Державного музею пропагував індивідуалізм і зводив місто лише до ролі фону в рамках маркетингового ходу. 

Фото: твіттер I amsterdam

Львівські туристи

В Україні туристичний бум чи не найяскравіше проявляється у Львові. З розпадом Радянського Союзу місто стрімко деіндустріалізувалось і переорієнтувалось на сферу послуг. Починаючи з вересня 2011 року, Інститут міста спільно з Центром розвитку туризму Львова проводить регулярні дослідження туристичного ринку Львова. Якщо у 2011 році Львів відвідало 880 тисяч туристів, то вже у 2017 їхня кількість сягнула 2,6 млн осіб. А от у 2018 кількість туристів вперше за тривалий час впала до 2,2 млн, однак надходження в місцевий бюджет від туризму зросли на 18% та становлять 151 млн грн. Можна припустити, що причиною є якраз відкриття нових лоукост-маршрутів з України.

Дещо про портрет львівського туриста. 43% відвідувачів приїхали з інших регіонів України, 16,6% склали поляки (часто це сентиментальний туризм у втрачені «Східні креси»), 7,1% – білоруси, 5,8% – турки (журнал «Новое Время» характеризував Львів як центр секс-туризму для турків, що у міській раді назвали маніпуляцією), 4% – німці, 3% – американці.

Якщо порівняти, то 720-тисячний Львів за рік відвідало понад два мільйони туристів, тоді як, співмірний за населенням Краків у 2017 році відвідало 9 мільйонів туристів. До слова, Кракову вдалось зберегти те, що Львів втратив у ході розвитку, а саме розкішний замок на горі та ріку в середмісті, а тамтешня площа Ринок є однією з найбільших середньовічних площ Європи. Ймовірно, у Кракові для туристів є більше простору, щоб «розгулятися».

Читайте також: Чи справді Львів стає секс-столицею для іноземців

Право на місто і що робити Львову

Міська влада Львова намагається розвантажити центр, наприклад, проводивши частину міських святкувань та заходів у віддалених від середмістя локаціях, як-от Левандівка, Парк культури чи Шевченківський гай. Ще у 2016 році була затверджена Концепція розподілу туристичного навантаження. В межах «туристичної децентралізації» пропонується популяризувати маршрути наукового та промислового Львова, парки міста, район Підзамче, підземелля та місця єврейської спадщини.

Подібно до Рима, у Львові вступили в дію нові правила щодо вуличних музикантів. Тепер вони повинні отримати дозвіл на виступ, подавши електронне звернення через сайт міської ради чи ЦНАП. Також є обмеження на певний час і види музичних інструментів, залежно від локації (насамперед йдеться про особливо гамірну площу Ринок і прилеглі вулиці).

Ще у 2011 році, коли Львів активно готувався до Євро-2012 і майбутнього буму, кандидатка архітектури Надія Соснова писала:

«На сьогодні процеси ущільнення планувальної і функціональної структури міста є комерційного, а не соціального характеру, тобто новозбудовані об’єкти не забезпечують потреб мешканців чи міста в цілому. Поступове, але тривале збільшення інтенсивності використання одних територій і стагнація розвитку інших приводить до диспропорційного розвитку міста. Розрив поміж низькоякісним середовищем проживання більшості мешканців та "глянцевим" комерційним центром міста спричиняє сегрегацію населення».

Розрив, про який говорить науковиця, та незадоволення мешканців намагаються використовувати політичні сили. Якщо всеукраїнську популярність Андрія Садового свого часу пов‘язували саме з туристичними успіхами міста, то на місцях цим же пробували з ним боротись. Хоча у Львові не доходило до повноцінних протестів проти туристів, як у деяких містах Європи. У 2015 році один із претендентів на посаду міського голови використав саме цю карту.

Ігор Васюник будував свою кампанію і критику Садового навколо тези про «два Львова», де є «гарний» Львів для туристів та справжній Львів із купою комунальних проблем для місцевих мешканців. Це не дозволило Васюнику перемогти, але є цікавим прикладом глобальних трендів у нашому контексті. Письменник Юрій Винничук теж критикував міську владу за окозамилювання «вічним святом пампуха», тоді як обіцянки вирішити хронічні проблеми міста так і залишаються обіцянками.

Повернімося до тексту Наталії Соснової, яка пише, що подальша інтенсифікація центральної частини міста загрожує структурними деформаціями.

«Для позначення процесу деградації наявної забудови: її технічного чи естетичного стану польські науковці вживають термін "рецесія". (...) Як прояв рецесії можна класифікувати і втрату архітектурної цілісності будівлі через пофарбування першого поверху у різні кольори, різнотипну фасадну рекламу, спрощення і демонтаж декору будівлі. Нівелювання архітектурної цінності окремих об’єктів веде до бутафоризації історичного середовища. Причиною такої рецесії в більшості випадків є комерціалізація міста».

Читайте також: Наукові туристи. Як Львів заробляє на конференціях

Як приклад можна згадати скандальні «ванни» на кам‘яниці XVII століття, де розмістили Майстерню шоколаду, один із найпопулярніших серед туристів закладів мережі !Fest.

Після дворічної судової тяганини міські чиновники домоглися демонтажу конструкцій. Хоча, заради справедливості, варто зауважити, що нищенням пам‘яток займаються і прості львів‘яни у приватних інтересах. Просто найбільш ласі шматки розташовані у зоні туристичної діяльності. Іншими прикладами збільшення інтенсивності використання територій є літні майданчики ресторанів, які подекуди займають левову частку пішохідних зон. Міська влада бореться з порушеннями, але цього замало, і мешканці все одно не задоволені.

Читайте також: Топ-10 країн, звідки найчастіше приїжджають туристи до Львова. Інфографіка

Комодифікація спадщини (перетворення на товар, всіх елементів міської структури) є об‘єктивним і неуникним процесом у сучасному глобалізованому світі. Людям неможливо заборонити подорожувати у вік, коли свобода пересування є однією з головних підвалин демократії.

Наше місто опинилось у світовому тренді, про що, наприклад, свідчить британський рейтинг туристичних напрямів, що найшвидше розвиваються і де Львів посів перше місце. Однак і державі, і місту слід активніше здійснювати регуляторну діяльність. Для досягнення більш сталого туризму (sustainable tourism), варто залучати урбаністів, соціологів, екологів та інших спеціалістів. Саме за таких умов Львів зможе уникнути помилок, які уже виправляють інші міста та зайняти своє почесне місце на карті популярних туристичних міст світу. Бо рано чи пізно ми мусимо знайти відповідь на запитання: що ж робити з такою величезною кількістю людей, що прагнуть подорожувати?

Андрій Авраменко

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.