Я – бахаї. Про чернівчан, які сповідують наймолодшу релігію у світі

1424 0
Як у Чернівцях з’явилися перші бахаї, що станеться, якщо випити з ними чаю та чому вони жертвують так, аби ніхто не бачив.

Бахаїзм – релігія, що зародилася в кінці ХІХ століття в Персії, зараз має більше п’яти мільйонів послідовників в усьому світі. Є бахаї і в Україні. Ця релігія монотеїстична, її засновник Бахаулла вважається останнім втіленням Бога, яким також був Авраам, Мойсей, Будда, Крішна, Заратустра, Ісус Христос, Мухаммед та Баб. Бахаї вважають, що кожна релігія має дві сторони – духовну і соціальну. Духовна сторона усіх віровчень – однакова і незмінна. Змінюється тільки соціальна складова віросповідання. На думку бахаїв, правильними є усі релігії, але їхня – найпристосованіша до сучасних реалій.

Щоб потрапити додому до бахаї, достатньо було зробити один телефонний дзвінок. Спеціального місця для зборів у Чернівцях вони не мають, але якщо ви скажете, що цікавитеся їхньою вірою, бахаї радо запросять вас у свій дім.

Так я потрапила до сім’ї Віктора і Руслани. Відразу запропонували чаю. Чаювання у бахаї має обрядове значення. Це щось на зразок традиції, але ніде не записаної і ніким офіційно не озвученої. Без нього не проходить жодна зустріч.

–  Кажуть, якщо вип’єш чаю з бахаї – то сам станеш бахаї, – сміються господарі.

Почувши, що в домі гості, в кімнату вбігає Руслан, син подружжя, і після знайомства обіймає мене. До 15 років діти у сім’ї бахаї вважаються бахаї за замовчуванням. Тільки-но вони досягають цього віку, то приймають, або не приймають віру за власним бажанням. Для цього потрібно лише у присутності двох бахаї сказати: «Я бахаї». Особливих обрядів у цій релігії немає.

Кімната, в якій розмовляємо з Віктором та Русланою, обвішана релігійними плакатами.

–  Це ми для святкування 200-річчя з дня народження Бахаулли їх робили. А потім, аби не викидати, повішали у себе вдома, поки тут ремонт, – каже Віктор.

Віктор працює веб-розробником, а Руслана наповнює сайти, які створює чоловік, контентом. Їхній син ходить до звичайної школи. Вони носять звичайний одяг. Тобто зовнішньо нічим не відрізняються від християн або атеїстів. Навіть не дивлячись на те, що двоє належать до духовних зборів.

–  Бахаї не мають духовенства як такого. Проте у кожному місті, де є община, анонімним голосуванням обирають дев’ять членів духовних зборів, які вирішують різноманітні організаційні питання. Наприклад, де святкувати Новий рік, – розповідає подружжя.

У кожній країні є національні духовні збори. Делегати кожної місцевої общини збираються, спілкуються між собою таанонімним голосуванням обирають з-поміж себе дев’ятьох членів зборів. Вибори проводять щороку. Будь-яка агітація перед цим суворо заборонена. Аналогічним способом обирають і дев’ять членів всесвітніх духовних зборів терміном на п’ять років.

–  Поза зборами їхні члени – звичайні люди. Коли центр бахаїзму у Хайфі ще не добудували, але там вже розміщувалися всесвітні духовні збори,їхні члени ходили у вбиральню на вулицю і самостійно її мили. Тобто ні вони самі, ні хтось інший не вважає їх святими, як часто буває у інших релігіях.

А ще бахаїзм – одне з небагатьох віросповідань, де жінки і чоловіки мають рівні права.

–  Мені завжди не подобалося в інших релігіях, що жінка є нібито другорядною. Бахаулла сказав, що жінка і чоловік – це два крила одного птаха. Тобто вони рівні,­– говорить Руслана.

Бахаї вона уже 19 років. Віктор – 25.

Перший представник цієї релігії у Чернівцях з’явився у 1992 році.

–  Одна дівчина приїхала з Америки і почала збирати навколо себе однодумців.

–  І багато вас зараз?

–  Двадцять двоє дорослих. Ну, ще є діти.

–  А чому так мало?

–  Ми не хочемо нав’язувати себе людям. А як так розповідати про себе, щоб цього не робити – ще не придумали.

Руслана каже, що влаштовувала зустрічі із підлітками у школі. Завучам це не було до вподоби, тому їй довелося припинити.

–  Ну, зараз у школі не дуже вітаються розмови про релігію, –кажу я.

–  Так я ж нікому не говорила, що я бахаї. Просто намагалася розповісти дітям, що таке дружба і як важливо бути добрими. Ми взагалі не чіпали теми релігії.

Бахаї збираються разом кожен 19-й день. Справа в тому, що їхній календар відрізняється від григоріанського: місяць складається з 19-ти днів, а рік – з 19-ти місяців. Ще чотири (у високосний рік – 5) дні у році вважаються особливими – ці дні перед останнім місяцем року є святковими. Загалом літочислення ведеться з 1844 року, коли Баб, попередник Бахаулли, розповів про його пришестя. Таким чином, зараз у бахаї 176-й рік нашої ери.

На зборах спочатку разом читають молитви. І не лише ті, які залишив Бахаулла або його послідовник Абдул-Бага, а молитви різних релігій.

–  Якось до нас прийшли люди з іншої релігії, я запитала їх, яка їхня улюблена молитва. Потім швидко пішла, роздрукувала її та роздала всім, щоб ми прочитали її разом. Люди були приємно здивовані, – розповідає Руслана.

За її словами, люди з інших релігій або ж атеїсти часто приходять на їхні зібрання. Є й такі, які приходять сюди роками, але не стають бахаї. Таких називають «друзями віри». Часто і самі бахаї ходять до людей інших релігій.

Коли ми спілкуємося з іншими, то самі збагачуємося. Один із наших принципів звучить так: «Єдність  – в різноманітті».

Друга, об’ємніша частина зборів – обговорення священного писання. Офіційно трактувати писання заборонено, тому всі розуміють його по-своєму. Сенс обговорень полягає у тому, щоб кожен зміг подивитись на одну й ту саму річ під різними кутами зору, які відкривають йому його однодумці. При цьому ти не можеш говорити іншому, що його трактування є неправильним, а маєш поважати чужу думку.

На таких зустрічах збирають пожертви. Відбувається це наступним чином: у кімнаті стоїть скринька, в неї потрібно покласти гроші так, щоб ніхто цього не побачив. В кінці зустрічі бахаї разом відкривають цю скриньку. Ведеться звітність, скільки коштів зібрали та на що їх витратили.

–  Говорити комусь щось на зразок «Скільки ти пожертвував?» чи «Пожертвуй!» заборонено. Вважається, що пожертва важлива лише тоді, коли ти сам щиро хочеш це зробити. Якщо вагаєшся – краще не жертвувати взагалі, – каже Віктор.

Зараз подружжя думає, як перекласти книги бахаї на українську мову.

–  Деякі писання є українською, проте і ці переклади потребують доопрацювання. Для того, щоб правильно все описати, потрібно створювати нову термінологію. Дужехочемо, щоб книги бахаї були і в українському перекладі. Бо мова, якою звучать святі писання, стає живою.

Віктор та Руслана багато розповідають про принципи віри. Про те, як важко іноді залишати свої особисті стосунки вдома і разом робити щось хороше для спільноти. Про те, як спочатку важко сприйняти, що всі бахаї – не святі, а просто люди.

А потім чай в чашці закінчується.

Аліна Кувалдіна 

Фото авторки

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Репортаж Твого міста