Вирішили нагорі. Як останній єврей Вижниці виконує свої функціональні обов’язки

2509 0
Сто років тому євреї складали понад 80 відсотків населення Вижниці. Звідси походить напрямок хасидизму, другий в світі за кількістю вірян. Євреї з Вижниці живуть в 17 країнах. Вижницькі громади в Ізраїлі налічують десятки тисяч євреїв, у самій Вижниці залишився один єврей.

–Ви останній єврей Вижниці?

–Я перший.

Олександра Таушера останнім євреєм називають тутешні. Він же ж називає себе першим, бо його прадід похований на єврейському кладовищі у Чорногузах біля Вижниці ще у 1901 році.

– Мій один дід був дзигармайстром, тобто, часовиком, а бабуся не працювала. Тата мами вихрестили, став старовіром. Тобто мама мала єврейство, але часткове.

Ми сидимо в пустому гінекологічному кабінеті. Тепер це комірка магазину, одного з тих, де можна купити все. Будинок належав бабусі Олександра. Тоді у євреїв було прийнято торгувати на першому поверсі будинку, а на другому жити. Ось і Олександр використовує частину житлового будинку для торгівлі.

–Моя бабуся дотримувалась традицій, вона мала Тору. Але ми до того були далекі. На Песах нам привозили мацу, та ніхто нічого нам не пояснював, як це було в інших єврейських сім’ях.

У 90-х роках у Вижниці залишилось жити всього декілька єврейських сімей. Євреї масово виїжджали до Ізраїля. Олександр також, але ненадовго.

–Вижницький равин дав мені благословення доглядати пам’ятки, які залишилися у Вижниці. Якщо такі люди дають благословення, отже там нагорі вирішили, що я маю повернутися. Я доглядаю ці святині – на цьому мої функціональні обов’язки як єврея закінчуються.

Вижниця не схожа на решту районних центрів області. Вона – інша, зі своїми кольоровими двоповерховими будинками, де єврейських будівель більше за радянських. Щоб зрозуміти, чи будівля єврейська, треба дивитись на її кути: в єврейських немає прямого кута, себто,  хреста. Якщо одна стіна має два метри, то паралельна – на декілька сантиметрів більше.

–Це єврейський квартал? – запитую.

–Тут немає неєврейських.

Єврейську громаду у Вижниці заснували ще в 1854 році. Тут зародився пізній хасидизм – містична течія у новому іудаїзмі. Зрештою, у Вижниці сформовали один з напрямків хасидизму – вижницький, започаткований цадиком Менахемом Менделем Бен Хамом Хаґером. Зазвичай, назви гілок хасидизму мають географічне походження і пов’язані з місцем проживання їх засновників. За кількістю вірян цей напрямок хасидизму вважається другим у світі після гурських хасидів.

–Євреї будували синагоги і наймали равинів. Тут побудували 11 синагог. В одній з них зробили котельню. Поки я був в Ізраїлі, статус будівлі з культової споруди змінили і готувались виставляти на торги. Це те саме, що продати церкву. 

Тепер у синагозі-котельні, яку побудували для бідних, забиті вікна. Вона нічия,  її не приватизували. Вижничан Богдан Гришин-Грищук називає її «сашковим спадком». Також до сашкового спадку можна зарахувати будинок культури, будівлю колишнього маслозаводу, спортзал художнього училища. Все це – синагоги.  

Жилі будинки в центрі міста також збудовані євреями. Містечкова забудова видає себе одразу.  

У приватних будинках люди переробили фасади та вставили металопластикові вікна. Всі говорили про архітектурний паспорт, але ніхто не зробив. А варто би було, бо Вижниця – одна з двох-трьох міст в Україні, які повністю збереглись зі штетлу, – розповідає Богдан.

Богдан не єврей, але також має єврейський спадок у Вижниці. Декілька років тому на своїй земельній ділянці, розташованій за колишнім будинком та синагогою Вижницького ребе, розкопав елементи вікон з зіркою Давида.

–Хасиди приїдуть, то я їм покажу, що маю, і скажу, що безцінне воно. Але як захотять відкупити уламки своєї святині – продам, – жартує він. 

Хасиди приїжджають щороку до Вижниці. Зі свого духовного штетлу в Ізраїлі їдуть у свій географічний штетл, в якому, на жаль, уже немає євреїв. 

–Коли я повернувся з Ізраїля, я думав, ось зараз всі мені почнуть допомагати. Тепер я думаю, я зміг зробити один крок, зроблю і другий. Дав Бог день, дасть Бог піщу, – каже Олександр перед прощанням.

Христина Гаврилюк
Фото Анни Ільченко

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав. 

Чернівчани, щоб продовжувати робити пояснювальні матеріали, репортажі, проблемні інтерв’ю, щоб розповідати історії надалі, нам потрібна ваша підтримка. Ми розпочали краудфандингову кампанію на спільнокошті «Велика ідея». Своїм внеском просто зараз ви можете зробити наше подальше існування можливим. Долучитися можна за посиланням.


Репортаж Твого міста